Книга / твір

Життя не костюм, його не можна перекроїти і пошити заново, але й шкодувати про минуле теж не варто, інакше старість перетвориться на суцільний зубний скрегіт від жалю.

Світ жорстокий, казав мені мій тато, коли я, ще хлопцем, скаржився на несправедливість. Ти не можеш допомогти всім. Тому бережи і захищай тих, хто поряд. А решті просто сам не роби поганого. По можливості.

Сонце мені світить у спину, а попереду дорога: Я йду з дому туди, де темрява. Я знаю надто багато, щоб повірити в Бога, Я знаю надто мало, щоб повернути назад.

Іноді потрібно померти, щоб почати жити.

Сварку можна забути ; почуття незручності ніколи не забувається.

Бог дарує вбивцям пластичні обличчя. Ми часто здається слабкими і дурними; пройшовши на вулиці повз Потрошителя, ніхто б не подумав:«Цей малий виглядає так, ніби вчора на вечерю з'їв нирку дівчинки».

Поки любиш, завжди є біль.

Поважай себе настільки, щоб не віддавати всіх сил душі та серця тому, кому вони не потрібні і в кому це викликало б тільки зневагу.

Яке страждання порівняєш із цим: хочеш пробачити, прагнеш пробачити — і знаєш, що це безнадійно, що пробачити не можна, пробачити не смієш.

Тому що секс – це секс, а поцілунок – це поцілунок. Саме на краєчках губ живе наша душа.