Кролик Пітер

— Ви дозор, а я — герой. Ну що, помчала? - Тоді я на підхваті. - Все, пізно. - Що? Боїшся, я догоджу в капкан, відгризу собі лапу і ти до кінця днів зватимеш мене Культя, я посміхатись у відповідь, страждаючи від жахливих шрамів, найглибший з яких буде в душі?! —... — Вибач, розлютилася.

— Даремно ми взагалі полізли до його саду. — Нема слави без відваги. — Ти взагалі нічого не боїшся? — Боюся: померти одному, тож я взяв із собою тебе.