Кролик Пітер

— Ви дозор, а я — герой. Ну що, помчала? - Тоді я на підхваті. - Все, пізно. - Що? Боїшся, я догоджу в капкан, відгризу собі лапу і ти до кінця днів зватимеш мене Культя, я посміхатись у відповідь, страждаючи від жахливих шрамів, найглибший з яких буде в душі?! —... — Вибач, розлютилася.

І ось два закляті ворога та двоюрідний брат одного з них поспішають на інший кінець країни для боротьби із спільним противником — часом.

— Даремно ми взагалі полізли до його саду. — Нема слави без відваги. — Ти взагалі нічого не боїшся? — Боюся: померти одному, тож я взяв із собою тебе.

- Насолоджуйся цим моментом, Флопсі. Мене у твоєму віці до міста не возили. - Що? Та ти ж була у моєму віці три вулиці тому! - Як же летить час...