Люцифер Морнінгстар

— Я шукаю отця Френка, а ти ні в що не лізь. - Це ж церква! Що я, перемолюся, чи що?

- Серйозно!? У тебе довгі роки не було нормальної оргії! Я покинула місто на пару секунд, а ти одразу влаштував п'ятдесят відтінків зради! — Загалом тебе не було кілька місяців.

- Тоді, у що ж ти віриш? - Що мені потрібні яйця? – Перепрошую… – Це старий анекдот. Прийшов мужик до психіатра і каже:«Док, допоможіть, мій брат збожеволів: думає, він курка», а лікар відповідає:«Ну так здайте його в психлікарню», а мужик йому:«Я б здав, але мені потрібні яйця». - Якось не смішно. - Ну так.

— Боже, у КДВ це було набагато простіше. - "КДВ"? - Моє дослідження. І фільм. До речі, там Хенкс — національне надбання. І фільм, хоча Том Хенкс крутіший. - Твоє дослідження - це подивитися "Код Да Вінчі"? - І продовження.

— Ти останнім часом нарікаєш на погані сни. Тобі сниться, що не можеш керувати крилами. — Ще мені снилося, що я король кентаврів — це ж не означає, що я носитиму підкови.

— Ти знав, що Аменаділь та Лінда зустрічаються? — Що... Що вони роблять? Звідки ти знаєш? Чому ти так вирішила? — Я бачила їх у її кабінеті. Вони розмовляли. Явно збираючись зайнятися сексом. - Ти розумієш, що розмови в кабінеті - це буквально робота Лінди? — Цікавий погляд.

— Чому мене звинувачують у їхніх маленьких грішках? Ніби я шепочу їм на вухо, змушуючи робити те, що в іншому випадку вони вважають поганим:«О! Це диявол мене примусив!». Я ніколи нікого не змушував нічого робити! Ніколи! — Те, що трапилося з тобою, несправедливо. - Несправедливо? Це неправомірно! Цілу вічність моє ім'я використовують як ілюстрацію для своєї порочності.

- Все було добре, поки ти не підкотив до неї яйця. - Правда? А мені ось пам'ятається, що вона послала нас обох кудись подалі.

– Мама має один шрам. – Де? - На попі, її вкусив Кракен. – Ясно. Не туди зайшла наша розмова, але про якого Кракена ти говориш? - Це злісний чихуахуа моєї мами.

— Не має значення, у що я вірю. — Це єдине, що має значення.