Стів Роджерс / Капітан Америка

- Командуй, капітане. - Добре, слухайте. Поки не закриємо портал, їх потрібно стримувати. Бартон, піднімайся на дах. Дивись в обоє. Шукай групи та одинаків. Старк тримає периметр. Якщо хтось відійде далі, ніж на три квартали, жени назад чи спекли. - Підкинеш мене? - Звичайно. Тримайся міцніше, Леголасе. - Тор, притисніть їх на виході з порталу. Загальмуй їх. У тебе блискавки. Підсмаження ублюдків. Ми з тобою (Наташе) залишаємось на землі. Будемо битися тут. А Халк... Вріж їм.

— Я була сама, а потім ця робота стала сім'єю. З якою я змогла стати кращою. І ось уже скільки їх немає, а я все намагаюся бути кращим. — Нам обом це треба відпустити. — Ну, відпусти...

- Накази не в моєму стилі. - Для тебе головне стиль? — Нагадай-но, хто з нас у лабораторії одягнений у костюм із брязкальцями і навряд чи тут потрібен?

- Вибачте за вторгнення. — Так, ми зателефонували б, але уявлення не мали про ваше існування.

- Що з тобою? Злякався блискавок? — Я не в захваті від того, що за ними піде.

- Думаєш, Ф'юрі щось приховує від нас? - Ф'юрі - шпигун, Капітан. Шпигун з великої літери. Його секрети мають секрети. (— Думаєш, Ф'юрі щось приховує? — Він шпигун, капітан, він справжній шпигун. Секрет усередині секрету!)

— Після того, як я повернув каміння на місце, я подумав… Може, мені варто пожити тим життям, яке Тоні казав мені отримати. — І якою вона вийшла? - Приголомшливою.

Кеп: Вибач, Тоні, якби я мав вибір, я б на це не пішов. Але він мій друг! Тоні: А я більше ні!