Тоні Старк / Залізна людина

Нерви і так були ні до біса... але я чогось увімкнув телевізор.

- У мене є армія. - А у нас Халк!

- Тепер іди застібай. — Ну ось... — На всі пряжки. — Вони близько... — Бантик не треба.

- Командуй, капітане. - Добре, слухайте. Поки не закриємо портал, їх потрібно стримувати. Бартон, піднімайся на дах. Дивись в обоє. Шукай групи та одинаків. Старк тримає периметр. Якщо хтось відійде далі, ніж на три квартали, жени назад чи спекли. - Підкинеш мене? - Звичайно. Тримайся міцніше, Леголасе. - Тор, притисніть їх на виході з порталу. Загальмуй їх. У тебе блискавки. Підсмаження ублюдків. Ми з тобою (Наташе) залишаємось на землі. Будемо битися тут. А Халк... Вріж їм.

У мене є вади, але ностальгія не серед них.

- Урра! Чудово спрацьовано, хлопці. Давайте завтра не прийдемо? Візьмемо відгул на день? Ви куштували шаурму? У двох кварталах звідси роблять якусь шаурму. Не знаю, що це, але мені заманеться.

Не тикай у мене вогнегасником, бо мені здається, що я просто зобов'язаний спалахнути.

Розберу, втоплю материнську плату і зроблю з тебе вішалку.

Головне не те, чого ми втратили, а що змогли зберегти.

- Вибачте за вторгнення. — Так, ми зателефонували б, але уявлення не мали про ваше існування.