Чудовий вік

Наш притулок — це кохання. Наш порятунок у ній.

— Якщо я твій Рай на землі, то хто ж ти для мене, Хюррем? — Мені це відомо, і я твій рай. Але іноді я і Пекло твоє...

Братів треба захищати.

Найтяжче покарання для твого ворога – отримати прощення. І він опиниться перед своїм сумлінням.

— Ну, припини, у мене багато роботи. — Ібрагім чи Хюррем — із ким краще працювати? — Ти ревнуєш до Ібрагіма? — Звичайно, він бачить частіше за мене мого султана. — Доведеться тобі змиритись.

Новий день – новий світ. Потрібно діяти.

Олександри більше немає. Відтепер я Хюррем.

- Не всі люди погані. Не всі завдають зло. — Ні, все, Маріє. Ти теж завдала його. Встромила мені ніж у спину.

— Заберіть геть цю невиховану рабиню! - Я не служниця! Я Хюррем! Хюррем Султан!

Гей, сміливець, не нарікай на долю, Не звинувачуй у своїх гріхах іншого. Ти озирнися, побач свою провину, Всі біди від тебе самого. Ти не від тіні своєї страждаєш. Що ж ти зробив, що не побачив дороги? Що ж ти посіяв, щоби зібрати інший урожай? Твої вчинки народжуються з душі та тіла. Вони, як діти, прийдуть потім і схоплять тебе за поділ.