Фільм

— На його місці мав бути я... — Нап'єшся – будеш!

— І Боже вас збережи, — не читайте до обіду радянських газет. — Гм... Та інших же немає. — От жодних і не читайте.

— Вибач, я ще поплачу. - Правильно. Тобі треба плакати по мені, ти дуже рано мене здала. Я все прочитав.

Логіка вилітає в трубу, коли у справі причетне кохання.

- Суддя! Суддя Нікастро, сер, мені так соромно за запізнення! Просто в моєму будильнику є дефект – кнопка відбою.

Любиш біль? Поносив би корсет.

— А якщо вас ударять? - Я не буду відповідати. — Зрозуміло, у нас переважно жінки працюють. А якщо раптом... — У вас бувають бійки між жінками? - Ні! Просто ви чоловік! Мені треба розуміти, чи можу я вам довіряти. — До чого тут моя стать? Я взагалі до того кабінету зайшов?

Смішні розмови. Це від того, що ви пом'якшилися, чи я напився?

— Давай ми говоритимемо про неї, як про хлопця. — Я зустрів її в бібліотеці. Я прийшов на тусу, і вона теж там. Здається вона дівчина моєї мрії. Справді, я абсолютно в цьому впевнений. — Тоді тобі треба розлучитися зі школяркою. — Що вирішив каламутити одразу з двома? Тоді тобі треба розлучитися зі школяркою. - Неправда. Хто тобі сказав? - Уоллес, Хто? — Та він же непритомний! Уоллесе, як ти це робиш? - Ну і фіг з ним. Ти найкраще знаєш, як хрінова, коли тобі зраджують. — Може, займешся ділом? — Ти маєш рацію, піду всім по асці цю новину напишу. Доки.

Одна рідкісна риса дозволяє мені стільки вдало полювати на євреїв — я, на відміну від більшості німецьких солдатів, вмію думати, як єврей. Інші ж думають лише, як німці. А точніше, як німецькі солдати!