Фільм

— Раніше я вірив у долю. Коли я ходив до булочної і помічав у черзі гарну дівчину, яка читала мій улюблений роман або насвистувала пісеньку, яку я вже тиждень не міг викинути з голови, я думав:«Ух ти, а що коли вона моя друга половинка?» А тепер я думаю: "Ну ось, зараза забере останній бублик". Я перестав вірити. Мені здається, з кожним днем ​​я вірю дедалі менше. І це сумно. Як мені бути, Щербацьки? — Ну, ти ж Тед Мосбі. Почни вірити наново. - У що? У долю? — У тяжіння. Якщо є тяжіння, залишається зробити лише одне. - І що ж? — Вірити у випадок. Однак випадок ще той стервець.

Знаєш, котра година? Я тобі скажу: вечір. Восьма година. Ти житимеш до сходу сонця. Останнє, що ти почуєш, як за вікном заспіває дрізд. Дрозд співає гарно, але завдяки тобі моя дружина ніколи це вже не почує.

Якщо людям судилося бути разом, вони знайдуть спосіб.

У момент розпачу Фортуна благоволіє нахабнішим.

— Твоя кохана... йшлося про неї... а потім ти її зрадив. — Вона вдавала, що любить мене! Вона зрадила, а не я! — Цікаво, після якого із зрад ти вирізав серце з грудей?

Послухай мене. Я знаю, що тобі її не вистачає. Ти сам казав мені про це. Але, може, тобі не вистачає не лише вечері та чистих сорочок? Може, тобі не вистачає ще чогось? Може, ти сам не можеш пояснити цього? Можливо, це помітно лише тоді, коли вона зникає? Може, тобі не вистачає частинки себе?

Ти дивишся, але не бачиш.

— Та на ринку всі такі ціни здорові. — Знаю я, які ціни на ринку. Мене не проведеш. Ціни здорові, а поторгуватися - горді ми дуже. Пані з себе корчити любимо.

Притон, молитовня, храм чи таверна — Верши наказ, а коштів не вибирай. Тому, хто кардиналу служить правильно, Заздалегідь замовлено перепустку до раю.

- Майку, а чому ти не сказав, що любиш мене? — Я говорив це на нашому весіллі. Якщо щось зміниться, я тобі повідомлю.