Пірати Карибського моря: На краю Світла

Ти змінив призначення і зрадив себе.

Знаєш, у чому небезпека бути останнім із когось? Незабаром не залишиться нікого.

- Усім не позіхати і бути напоготові! Не дарма це Острів загиблих кораблів. Тут і Бухта, і Місто загиблих кораблів. - Ви чули? Ану, не позіхати! — Загалом пірати майстра вигадувати прізвиська, але на назву місць фантазії не вистачає. - Так. — Був у мене один старий матрос, у нього не було обох рук і око виколоте. - І як ви його звали? - Джонні.

Пірати чекають, що ми на Чорній перлині поведемо їх за собою! І що вони побачать? Жалюгідний посуд з переляканими щурами. Ні! Вони побачать вільних людей і свободу, а ворог побачить спалахи наших залпів, почує брязкіт наших сталевих мечів і нарешті зрозуміє, на що ми здатні. Ми знайдете її працею і потім! Силою, даною нам! Сердець відвагою. Панове, підняти прапор!

— Але ж ти збігав з поля бою! — От і ні! - Ось і так! — От і ні! - Ось і так! Сам знаєш про це! — От і ні! Наклеп і брехня! Просто я дотримувався шляхетної з піратських традицій. Я думаю, що зараз нам слід зробити так само — зав'язати бій, а потім втекти.

Він бажає Перлину! Капітану Тернеру потрібна Перлина! А тебе гризе совість! А ти зі своєю порадою братства! Хоч хтось рятував мене тому, що скучив?!

Справа не програна, якщо є хоча б один дурень, готовий битися за нього.

Гаразд, беру тебе. Тебе не візьму, ти страшний.

— Хіба ти здатен таке провернути? - Вбити мене ти можеш, а от ображати не смій! Хто я по-твоєму?... Капітан Джек Горобець!

Я буду вільна, і я віддам тобі своє серце, і ми завжди будемо разом. Жаль лише, що ти серце мені не віддаси.