Фільм

Карла, ти змушуєш мене сказати те, що я сподівався не говорити більше жодній жінці:«Будь ласка, будь ласка, будь ласка, постав сечу на місце!»

— Прокинься, Наталі. Ти не бачиш, що сталося? У тебе було чудове життя, у мене — лайнове. Я ненавидів тебе за мужність. Я хотів опустити тебе, я хотів зробити тебе такою ж жалюгідною, як і я сам, що точно я й зробив. Як тобі таке прощай? — Досить шкода.

— Навіщо виховуєш мій терпець?
— Випробовувати терпіння!
— Зінаю…

— Я вірю, що Бог утворив світ за шість днів, і на сьомий він створив тебе, щоб ти мене дратував.

Перепливши море, безглуздо потонути в калюжі.

Заміжжя така нудьга. Ось я живу, не роздумуючи, і мені завжди весело.

— Нас багато ріднить. І мене, і тебе. Нас. — Так, мабуть. Якщо тільки виключити честь, совість та моральні підвалини. І любов до чистоти.

Що толку від союзу відсутнього з тим, хто віджив?

Ні, я розумію. Він через неї подвиг здійснив. Але коли це було? І одного разу. А чухає він весь час...

Не дозволяй йому називати тебе своєю дівчиною, і ти не станеш колишньою дівчиною.