Фільм

— Ви ж з нею ніби друзі! Вона думці друзів довіряє більше, ніж думці власної матері. — Так і має бути. - Чому це? — Ну, бо батьків не обирають, а друзів обирають.

— І коли ти відпочиваєш? — Відпочивають від роботи, що не подобається, а мені моя робота подобається. (У відпустку йдуть від роботи, яка не подобається. Мені моя робота дуже навіть до вподоби.)

Вона тут мені каже: Все нормально. Тільки ти живеш своїм життям, а я твоїм. І коли ти йдеш, у тебе життя продовжується, а в мене закінчується.»

Найбільшою рибою в річці стає та, що не клює на приманку.

Якого диявола люди ніби мене товчуть між небом і землею!

— А весла нема? - Якого весла? — Віктор Сергійович ложку просить.

Мені все одно де ти будеш через рік, для мене не важливо, якщо ти божевільний, боже, я просто хочу бути з тобою, але я не розумію, що ти робиш, все здається таким безглуздим, просто безглуздим, але коли я з тобою все не так, не знаю чому...

- Ви над усім готові жартувати? — Ні, тільки над найважливішим.

- Тук-тук! — Ні, ні, ні, ні, ні, ні ні ні! Ні, ні хера! Ні, ні. Я не збираюся... Ні. - Хто там? - Апельсин. - Який на хер, апельсин? - Котрий! Ти бісишся, бо хтось пре твою дружину в дупу!

Тепер можна не ховатися, це вже необов'язково, дихай рівно, старий, доведи, що ти ще на щось здатний, якого біса, помирати, то з музикою.