Федір Михайлович Достоєвський

А жінка любляча, о, жінка любляча - навіть пороки, навіть лиходійства улюбленої істоти обожнить! Він сам не знайде своїх злодійств таких виправдань, які вона йому знайде. Це великодушно, але не оригінально.

Любов'ю все купується, все рятується... Любов такий безцінний скарб, що на нього весь світ купити можеш, і не лише свої, а й чужі ще гріхи викупиш.

Вискочи російська людина трохи з казенної, узаконеної звичаєм колії - і вона зараз не знає, що робити.

... Будьте добрі, і нехай дитина Ваша зрозуміє, що Ви добрі (сам, без підказування), і нехай запам'ятає, що Ви були добрі, то повірте. Ви виконаєте перед ним ваш обов'язок на все його життя, тому що ви безпосередньо навчите його тому, що добро добре. І при цьому він все життя згадуватиме Ваш образ з великою повагою, а може, і з розчуленням. І якщо б Ви зробили багато і поганого, тобто, принаймні, легковажного, болючого і навіть смішного, то він безсумнівно вибачить Вам, чи рано, чи пізно, у спогаді про Вас усе Ваше погане заради хорошого, яке запам'ятає. Знайте також, що більше Ви для нього нічого і не можете зробити.

Милі, добрі, чесні (все це є у вас!), куди ж це ви йдете, чому вам така мила стала ця темна, глуха могила? Дивіться, на небі яскраве весняне сонце розпустилися дерева, а ви втомилися, не живучи.

Усі люди, всі люди.

... Поки що час, поспішаю захистити себе, а тому від вищої гармонії зовсім відмовляюся. Не варто вона сльозинки хоча б однієї тільки тієї закатованої дитини.

Буття тільки тоді і починає бути, коли йому загрожує небуття.

Люди обмежені… набагато менше роблять дурниць, ніж люди розумні.

Боягуз той, хто боїться і біжить; а хто боїться і не біжить, той ще не боягуз.