Федір Михайлович Достоєвський

Вся робота людини полягає в тому, щоб довести, що вона людина, а не клавіша фортепіанна.

Без праці та без законної, нормальної власності людина не може жити, розбещується, звертається до звіра.

Чи знаєш, що жінка здатна замучити людину жорстокостями і глузуваннями і жодного разу докори совісті не відчує, тому що про себе щоразу думатиме, дивлячись на тебе:«Ось тепер я його змучу до смерті, та зате потім йому любов'ю моєю надолужу..»

Великодушне серце може полюбити із жалю.

Чи взяти силою чи смиренним коханням? Завжди вирішуй — візьму смиренним коханням. Зважишся так раз і назавжди і весь світ підкорити можеш.

Бідність не порок, це істина. Знаю я, що й пияцтво не чеснота, і це тим паче. Але злидні, милостивий государ, злидні — порок—с. У бідності ви ще зберігаєте своє благородство вроджених почуттів, у злиднях ніколи і ніхто. За злидні навіть не палицею виганяють, а мітлою вимітають із компанії людської, щоб тим образливіше було; і справедливо, бо в злиднях я перший сам готовий ображати себе. І звідси питне!

Чим більше я усвідомлював про добро і про все це«прекрасне і високе», тим глибше я й опускався в мою тину і тим здатен був зовсім зав'язнути в ній.

…розумна людина і не може серйозно чимось стати, а робиться чимось тільки дурень.

Зауважте собі, милий князю, що немає нічого образливішого людині нашого часу і племені, як сказати йому, що вона не оригінальна, слабка характером, без особливих талантів і людина звичайна.

Людина істота легковажна і непристойна, і може бути, подібно до шахового гравця, любить тільки один процес досягнення мети, а не саму мету. І, хто знає, можливо, що і вся мета на землі, до якої людство прагне, тільки й полягає в одній цій безперервності процесу досягнення, інакше сказати — у самому житті, а не власне в меті.