Лев Миколайович Толстой

-... я часто думаю, як іноді несправедливо розподіляється щастя життя.

Людина вища за тварин, не тому що може мучити їх, а тому, що вона здатна шкодувати їх. А шкодує людина тварин тому, що відчуває, що в них живе те, що живе в ньому.

— Хіба ви не знаєте, що ви для мене все життя ; але спокою я не знаю і не можу дати вам. Усього себе, кохання... так. Я не можу думати про вас та про себе окремо. Ви й я для мене одне. І я не бачу попереду спокою ні для себе, ні для вас. Я бачу можливість відчаю, нещастя... чи бачу можливість щастя, якого щастя!... Хіба воно не можливе? - додав він одними губами; та вона чула.

Людина подібна до дробу: у знаменнику — те, що він про себе думає, у чисельнику — те, що він є насправді. Чим більший знаменник, тим менший дріб.

Але що ж таке це високе почуття, яке, на думку правлячих класів, має виховуватись у народах? Почуття це є, у найточнішому визначенні своєму, не що інше, як перевага своєї держави чи народу будь-якій іншій державі та народу, почуття, яке цілком виражається німецькою патріотичною піснею:«Deutchland, Deutchland uber alles» [«Німеччина, Німеччина вище за всіх»], в яку варто тільки замість Deutchland вставити Russland, Frankreich, Italien або NN, тобто будь-яку іншу державу, і буде найясніша формула високого почуття патріотизму. Цілком можливо, що почуття це дуже бажано і корисно для урядів і для цілісності держави, але не можна не бачити, що це почуття зовсім не високе, а, навпаки, дуже безглузде і дуже аморальне; нерозумне тому, що якщо кожна державабуде вважати себе краще за всіх інших, то очевидно, що всі вони будуть не праві, і аморально тому, що воно неминуче тягне за собою будь-яку людину, яка відчуває її, до того, щоб придбати вигоди для своєї держави і народу на шкоду іншим державам і народам, — потяг прямо протилежне основному, визнаному всіма моральному закону: не робити іншому та іншим, чого б ми не хотіли, щоб нам робили.

З ним сталося те, що бувало з ним у вагоні залізниці, коли думаєш, що їдеш уперед, а їдеш назад, і раптом дізнаєшся справжній напрямок.

Я живу і в цьому не винен, отже, треба якось краще, нікому не заважаючи, дожити до смерті.

Сила уряду тримається на невігластві народу, і він знає це і тому завжди боротиметься проти освіти. Час нам зрозуміти це.

Для того, щоб з поганого життя зробилася хороша, треба перш за все постаратися зрозуміти, чому життя стало поганим і що треба зробити, щоб воно стало хорошим. Тож для того, щоб життя стало кращим, треба спершу думати, а потім уже робити.

Не може бути, щоб при думці, що і ви в Севастополі, не проникло в душу вашу почуття якоїсь мужності, гордості і щоб кров не стала швидше звертатися до ваших жил.