Михайло Юрійович Лермонтов

Кохання, як вогонь, — без їжі згасає.

Сумно я дивлюся на наше покоління! Його прийдешнє — чи порожньо, чи темно, Тим часом, під тягарем пізнання і сумніву, У бездіяльності постаріє воно.

І що чутка? Дурнів крикливий суд.

У мене вроджена пристрасть суперечити; ціле моє життя було лише ланцюг сумних і невдалих протиріч серцю чи розуму.

Що почалося незвичайним чином, те має так само закінчитися.

— Але бог всевидящий... Вибач її, благослови. - Але я не бог, і не прощаю!

Душа або підкоряється природним уподобанням, або бореться з ними, або перемагає їх. Від цього — лиходій, натовп і люди високої чесноти.

Життя - вічність, смерть - лише мить!

Дружба, як уклін, - Двозначна річ.

Святі плачуть, коли демони сміються.