Ось що дивно – всі казали:«Ріна! Ріна!», а знімали інших акторок. Напевно, тоді треба було вийти заміж за якогось кінорежисера. Але мені це прямо не спадало на думку. Та й їм, мабуть, також. А всі були друзі: Козинцев і Юткевич, Барнет та Пудовкін, і Кашеверова, і Михалкови – батько та сини. Іноді під час зустрічі зі мною режисери та сценаристи, сплескуючи руками, кричать: — Ах, батюшки мої! Як же про вас забули? Був чудовий епізод! Ви б так чудово це грали! Микита Міхалков, наприклад, одного разу впав навколішки посеред вулиці перед Будинком кіно і закричав: — Ріно! Ти моя кохана, найкраща актриса! Я сказала: - Так дай мені роль якусь, найгіршу. Він підвівся з колін, сміючись, обійняв мене, поцілував і поклявся у вічному коханні. І так все життя…