Коли Дефо створював ідеальний образ пустельника — Робінзона Крузо, він все ж таки залишив йому надію на зустріч з людьми, і одна лише думка про можливість близької зустрічі підтримувала його і втішала. А мені від людей, коли вони наближалися до мене, доводилося ховатися під загрозою смерті. Щоб вижити, я мав залишатися один, зовсім один.