Доктор Хто (Doctor Who)

Найбільші пригоди не стоять нічого, якщо їх нема з ким розділити.

Ні, це не бажання стрибнути, це бажання впасти.

Цю пляшку дав мені Наполеон... Ну не те щоб дав... шпурнув...

Всім привіт, я уявний друг Емі. Але я все ж таки прийшов.

- А ви хто? — Я пустельник. — Путівник із друзями? - Так, об'єдналися. Щодесять років збираємося, обговорюємо свої печери. Це весело!

Час – це не пряма лінія, вона все викривлена. Є купа нудних речей, таких, як неділі, вівторки та четверги після обіду. Але іноді бувають і суботи, переломні моменти в часі, коли можливо все, що завгодно.

— Якщо вона Роза Тайлер, то це хто? - Її мати. — Ви мандруєте з її матір'ю? - Він мене викрав. — Коли Торчвуд писатиме мою повну біографію, прошу не згадуйте, що я борознив час і простір з її матір'ю.

— То це люди? — Були людьми, поки їх не позбавили всього людського. Це живий мозок у кібернетичному тілі зі сталевим серцем і без будь-яких емоцій. — Але чому ж без емоцій? — Бо це боляче.

— Так, щодо нас з тобою, треба було б якось випити разом. - Окей. - І одружитися. - Добре.

— Навіть у монстрів з-під ліжка бувають кошмари. — І що їм сниться? - Я!