час

Ризикуючи, ми часом перестаємо Собою бути в полоні метаморфози, І часто шлях, яким ми йдемо, Шипи нам встеляють, а не троянди.

Нічого більше не треба для щастя, — думав він, — умій тільки зупинитися вчасно, не заглядати в далечінь.

— Ненавиджу працювати з дітьми... У дитинстві треба займатися лише гойдалками. Пам'ятаєте? Як високо я можу злетіти... якщо перекрутити ланцюжок, як швидко я можу обертатися?.. — А якщо зістрибнути до того, як вони зупиняться?.. — Я сумую на ті часи! - Я теж. — Я прогулювала уроки органічної хімії. Чудові були часи!.. — Сумую за своїм першим мікроскопом... — Чудово, а я сумую за нормальними людьми!

Часто ми не можемо знайти рішення, оскільки підсвідомо обмежуємося територією малюнка. Однак ніде не сказано, що не можна виходити за його межі. Висновок: щоб зрозуміти систему, потрібно вийти з неї.

Влада перебуває там, куди поміщає її загальна віра. Це хитрість, тінь на стіні. І часом дуже маленька людина відкидає дуже велику тінь. (Владою має той, хто переконує в ній інших.)

- Ви чули про Дейві Джонса, так? Морська кісточка! Славна душа! Але якось натрапив на камінь спотикання всіх чоловіків. — Що то за камінь? - І справді... Що це? - Море! - Алгебра! — Дихотомія добра та зла! - Баби.

Витончене маленьке виробництво, здатне порушити рівновагу... Повалилися маленькі кісточки доміно, великі кісточки, величезні кісточки, з'єднані ланцюгом незліченних років, що становлять Час.

У міській квартирі затишок створити непросто — один для цього розставляє по всіх кімнатах порцелянові статуетки піонерів, балерин та письменників, куплені на блошиному ринку; інший у художньому безладді розкидає розумні книги у себе на письмовому столі, та ще й у кожну вставить по п'ять закладок; третій перед духовкою, в якій рум'яниться дюжина курячих гомілок із супермаркету, ставить крісло, закурює трубку і змушує лежати біля своїх ніг на синтетичному килимку кімнатного собаку розміром із кішку; четвертий… Втім, усе це у місті. У селі, для того щоб створити затишок, достатньо затопити пічку або напровесні виростити на підвіконні огірки, вкриті ніжною молочною щетиною.

Він, мабуть, не любить нашийників. Мабуть, як і ти. Я ніколи не одягну на тебе нашийник. Чоловіки в нашийниках все одно не повертаються до своїх жінок. А я хочу, щоб ти повертався. До мене. Будь вільним, але прокидайся вранці поруч зі мною.

Не забувайте про те, що всі великі чарівники в історії свого часу були такими, як ми — школярами. Якщо в них вийшло, то вийде і в нас.