характер

У російському характері стільки позитивності та тверезості погляду, стільки внутрішнього глузування над першим собою…

Зауважте собі, милий князю, що немає нічого образливішого людині нашого часу і племені, як сказати йому, що вона не оригінальна, слабка характером, без особливих талантів і людина звичайна.

Природа літературного успіху – цікава тема. Як багато в ній доданків: особистість художника, характер його обдарування, зовнішні обставини життя, культурний рівень сучасників, мода, випадковість.

Скільки б ми не помилялися, праця вчителя полягає в тому, що шляхом вчення характер можна змінити, а значить змінити його долю.

Де бере дитя характер для того, щоб йому опиратися всіма силами, хоча б за опір обіцяно було найстрашніше покарання? Відповідь одна: у неможливості винести те, до чого її примушують...

Зрада — це не збіг обставин, це характер людини. Він або здатний на це, або ні.

Яка тонка грань між страждаючим генієм і незграбним неприємним хлопчиком, якого не люблять дівчатка! (Є по—справжньому тонка грань між змученим генієм та незграбним хлопчиком, який не може спілкуватися з дівчатками через свій бридкий характер.)

Рубцева тканина не має власного характеру. Це вам не те саме, що тканина здорової шкіри. На ній не залишається ознак віку чи хвороби, на ній не видно блідість чи засмагу. На шрамі не росте волосся, на ньому немає пор або зморшок. Це неначе щільний чохол. Він затуляє та приховує те, що ще залишилося під низом. Тому людина і навчилася його створювати: щоб щось сховати.

Я знав одного хлопця, у нього був такий поганий характер, що якщо залити йому в горло окріп, він помочиться кубиками льоду.

Те, що є бажаним саме по собі та заради пізнання, є більше характером мудрості, ніж те, що є бажаним через свої результати.