істина

Якими жалюгідними стають істини, коли висловлюєш їх вголос.

Є в кожному з нас що то таке, про що ми навіть не підозрюємо. Те існування, яке ми будемо заперечувати до тих самих пір, поки не буде занадто пізно, і це "щось" втратить для нас всякий сенс. Саме це змушує нас підніматися вранці з ліжка, терпіти, коли нас дошкуляє занудний бос, терпіти кров, піт і сльози. А все тому, що нам хочеться показати іншим, які ми насправді хороші, красиві, щедрі, забавні і розумні. Можете мене боятися або шанувати, тільки, будь ласка, не вважайте мене таким як усі. Нас об’єднує ця пристрасть: ми — наркомани, що сидять на голці схвалення і визнання. Ми готові на все, лише б нас поплескали по плечу і подарували золотий годинник, або прокричали гіп-гіп, срав пес їхній матері, ура! Дивіться який розумний хлопчик завоював чергову медальку, а тепер натирає до блиску свій улюблений кубок. Все це зводить нас з розуму. Ми не більше ніж мавпи, начепивши костюми і стражденні визнання інших. Якби ми це розуміли, ми б так не робили, але хтось спеціально приховує від нас істину. Якщо б у вас з’явився шанс почати все з початку, ви б неодмінно запитали себе: «Чому?».

У цьому світі немає секретів. Є тільки прихована правда. Правда, що криється в глибині.

Істина приходить надто пізно і дається надто болісно, щоб радіти її відкриттю!

Пошук істини важливіший, ніж володіння нею.

Найвірніша ознака істини — простота і ясність. Брехня завжди складна, химерна і багатослівна.

Тисячі шляхів ведуть до помилки, але лише один — до істини.

Страх перед можливістю помилки не має відлякувати від пошуків істини.

Істина — це те, що витримує перевірку досвідом.

В Світі немає нічого, що можна знати напевно. Це єдине, що я знаю напевно.