кохання

В основі кожного кохання лежить егоїзм, і найдивніше те, що він переживає все інше. Жінку перестають любити, її готові відправити до біса, але з прикрістю бачать, коли вона йде під руку з іншим.

Кохання — воно як сміх. Це рефлекс, якого втриматися неможливо.

- Є на світі і щось інше. Але ти цього не знаєш. - Вона помовчала. - Ти не знаєш, тому що в тебе немає сліз, і ти не розумієш, що означає сумувати вдвох. – Так, цього я не розумію. Ми не часто сумували, Ліло. - Так, ти не часто сумував. Ти або сердився, або був байдужим, сміявся або був таким, яких ви називаєте хоробрими. Але це не хоробрість. – А що це таке. Ліла? - Страх видати свої справжні почуття. Страх перед сльозами. Страх, що тебе не порахують за чоловіка. У Росії чоловіки плачуть та залишаються мужніми. А ти ніколи не відкрив свого серця.

Розбите серце – добрий знак. Знак того, що ти хоча б спробував когось покохати.

Раптом телефонний дзвінок, голос – довга, повільна голка в серці.

- Він співає серцем. — Скоріше він співає шевелюрою...

Що ж наша бранка тепер! Тремтить як лист, дихнути не сміє; Холодіють персі, погляд темніє; Миттєвий сон біжить з очей; Не спить, подвоїла увагу, Нерухливо дивиться в темряву... Все похмуро, мертве мовчання! Лише серця чує тріпотіння...

Справжнє кохання — це сліпа відданість, нерозділена покірність, самоприниження, це коли віриш, не ставлячи запитань, наперекір собі й усьому світові, коли всю душу віддаєш мучителю...

— Зізнайся, ти ж кохаєш її... — Знову серце на мене настукало?

— Серцю не накажеш, якщо воно чогось хоче. - Це якщо те, чого воно хоче, не намагається тебе вбити, - зауважує Рафаель. – Часом навіть тоді.