Тоді Віра Олександрівна не знала, що ні цьому, ні іншим намірам допомогти синові справдитися не вдасться. Не знала вона і того, що ось-ось за Базиля вступиться інше кохання. І тут уже всі гоніння і підступи долі виявляться безсилими — такою величезною, самозреченою вона буде до трунної дошки, до останнього подиху, такої, про яку в романах пишуть, а в житті посилається лише обраним...
…Ми, робітники, отримуємо такі малюки, які й зарплатою не назвеш, і це, порушуючи всі закони та правила. Тому не можна говорити:«Дайте мені спокій, у мене своїх проблем по горло». Щоб щось змінилося, кожен повинен робити все, що від нього залежить.
Кожна людина має власне почуття прекрасного. Коли я бачу людей, одягнених у потворні речі, які їм зовсім не йдуть, я намагаюся уявити той момент, коли вони купували їх і думали:«Класна річ. Вона мені подобається. Я її куплю».
Стрес у мене постійний, а релаксу ніякого, тому що справжніх самураїв попускає від сексу, алкоголю та наркотиків, але алкоголь мені противний, на наркотики немає часу, і не царська справа – трахати когось потрапило тільки заради здоров'я.