література

Правду скільки ні топи, все одно спливе.

Починайте, представляючи кінцеву мету.

Ніхто не шукав звісток від Бога у поштовій скриньці, тільки в книзі. Особливо в дорогій книзі, переплетеній у шкіру, із позолоченим корінцем.

Ти йдеш туди, де він може бути або де бував, робиш вигляд, що все справді добре. Але себе не обдуриш — насправді це жахливо, і дуже боляче. І можна як завгодно добре виглядати, купити нове плаття, зробити нову зачіску, тугу в очах не прибере ніякий макіяж.

Втрачений назавжди лише той, у кому згасли прагнення.

Мудреці стверджують, що так і є – ніщо не має сенсу. А закохані мають мудрість глибшу, ніж мудреці. Той, хто любить, ні секунди не сумнівається у сенсі життя.

Трапляються дні, коли начебто не відбувається нічого особливого, але на тебе раптово накочує неймовірне щастя ; ти перебираєш старі речі або, підійшовши до прилавка стариків, раптом бачиш таку саму іграшку, яка була в тебе в дитинстві, або хтось ніжно бере тебе за руку, або лунає дзвінок, якого ти вже не чекав, або тобі кажуть що- небудь хороше, або твоя дитина обіймає тебе - він нічого не просить, тільки хоче на хвилинку відчути твоє кохання. Трапляються такі благословенні дні, коли тебе радує знайомий запах, сонячний промінь, що пробився через штори, шум зливи за вікном у момент пробудження, снігна тротуарі або прихід весни і бруньки, що лопнули.

Подяка... адже воно таке почуття, що його не втримаєш, воно з душі проситься.

У пору мого дитинства в Толедо існувало кумедне забобон, що нібито допомагає відвадити небажаних візитерів: слід було тільки поставити за дверима мітлу. От би й страхи цих шкідливих гостей можна було відігнати так само просто!

Проте, відповідаючи так, Дігорі думав про свою матір, і про свої надії, і про їхній крах і тому таки додав, ковтаючи сльози, ледве вимовляючи слова: — Будь ласка... ви не могли б... якось допомогти моєї мамі? Тут, з горя, він уперше подивився не на важкі лапи лева..., а на обличчя... і неймовірно здивувався. Він побачив, що левові очі сповнені блискучих сліз, таких великих, наче лев журиться про маму більше, ніж він сам. — Сину мій, синку, я знаю. Горе у нас велике. Тільки в тебе і маю горе в цій країні. Будемо ж добрі один до одного.