література

Усім нам властиві промахи, про які ми згодом шкодуємо.

Ти там, Сатане? Це я, Медісон. Ти тільки не ображайся, але батьки привчили мене вірити, що ти не існуєш. Мама і тато говорили, що ти і Бог – породження крихітного, забобонного та відсталого мозку сільських проповідників та лицемірних республіканців.

Так буває завжди: можна прожити півжиття і не знати, на що ти здатний, - адже здатність завжди при тобі і чекає тільки випадку, щоб проявитися.

Кохання з першого погляду... Дурна казка, фантазія, в яку не можна вірити.

Фрази не такі важливі! Головне – вираз обличчя.

— Власне, я взагалі нічого толком про тебе не знаю. — Знаєш забагато. І це заважає коханню.

Я відповідала різкістю на різкість, На слово словом; але тепер я бачу, Що не списом - соломинкою ми б'ємось, Ми тільки слабкістю своєю сильні. Чужу роль грати ми не повинні.

Коли люди бачать нас щодня, вони з кожним разом все менше звертають на нас увагу... А через деякий час взагалі перестають помічати.

Найгірше у письменстві – це страх провести все життя за клавіатурою комп'ютера. Щоб у свою смертну годину ти зрозумів, що прожив не реальне, а паперове, уявне життя, а твої єдині пригоди — вигадані, і поки світ воював і цілувався, ти сидів у темній кімнаті, мастурбував і заробляв гроші.

Ерудиція для мене важлива. Вона свідчить про щиру інтелектуальну цікавість.