людина

— Все буде гаразд. — Все буде добре, правда? - Так, а що? — Просто це лайнова брехня, яку люди кажуть один одному, щоби не розкиснути.

Крик болю досяг небес, але зірки та півмісяць залишилися байдужими до людських страждань.

Завжди є ніж, якого ти не чекаєш, і він гостріший за всіх.

— Мама часто кидала його в дитинстві, — подумала Лі. - Мабуть, на голову. — А ще він гриз ґрати від ліжечка. — Наївся свинцевих білил? - Схоже.

Пару миттєвостей вона себе почувала коробкою передач, яку різко перевели зі швидкості на нейтралку... і хоча двигун ревів, як божевільний, нічого не відбувалося. А потім зчеплення схопилося, і коробка м'яко переключилася назад на швидкість.

— Нерви натягнуті з силою струни, — зауважив Грегорі. — А міцності в них не більше, ніж у павутинні.

Ти пишеш своє життя не словами. Ти пишеш її вчинками. Не важливо те, що ти думаєш. Важливо лише те, що ти робиш.

Якщо ти прийшов залякати, ми не злякалися. Якщо ти прийшов торгуватися, ми свої життя знайшли не на ринку.

Ах, як би я хотів бути циніком, як легко, просто та розкішно жити циніком! Адже треба ж — усе життя з мене роблять циніка, намагаються, витрачають гігантські засоби, витрачають кулі, квіти красномовства, папір, не шкодують кулаків, не шкодують людей, нічого не шкодують, аби я став циніком, — а я ніяк...

Професор, звичайно, лопух, але апаратура при німмм, при німмм! Як чути?