людина

[Джону надягають кайданки] Шерлок: Ти теж зі мною? Джон: Так! Виявляється, не можна врізати в носі шефу поліції!

... потрібна жадоба життя. Навіть пожадливість до життя. Пристрасть. А яка може бути пристрасть до того, що тобі давно остогидло.

Бабуся не веліла мені грати в карти. Вона сказала пошепки:«Негайно кидай ці погані карти! Дві пари і валет, - дурень ти такий собі! Адже в нього масть на руках!»

Нехай ваша їжа стане ліками.

Чим ближче підпускаєш до себе людину, тим болючіше він тебе ранить.

Той, хто грає на фортепіано може насправді не бути піаністом, пишучий у риму не бути поетом, а жінка, що народила, не бути матір'ю.

— Ти дуже... впевнений у собі, — посміхнувся Луї, мимоволі підводячи брови. — А чому я не повинен бути певен? – широко посміхнувся. І справді, чому ні.

У чому секрет нашого довгого шлюбу? Як би ми не були зайняті, двічі на тиждень ми вибираємось у ресторан. Свічки на столику, вечеря, приємна музика, танці. Вона вечеряє в ресторані по четвергах, а я — по п'ятницях.

Усі мої думки – одна. Тому що я ніколи не переставав думати.

От отець Франциск говорив минулого тижня:«Легше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багачеві — в царство небесне». А сам щонеділі приймає від білих багатіїв подарунки всякі - вина та фрукти - і годинами люб'язно з ними розмовляє, а коли йдуть, проводжає їх до автомобіля, анітрохи не бентежачись тим, що вони не увійдуть до царства небесного.