Чендлер Бінґ

— Цього року я буду щасливим, я сам зроблю себе щасливим! - Нам вийти з кімнати чи як?

— Ну, що мені дати дев'ятнадцять? - Так. За шкалою від одного до десяти, де десять означає ідіотський вигляд, тобі цілком можна дати дев'ятнадцять.

— Ти що, зовсім голий? - Ні, в жіночих трусиках. — Ти їх завжди носиш? — Ні, сьогодні вперше вдягнув. — Ось біда, тільки людина вирішила одягнути жіночі трусики і тут таке...

— Ви тільки подивіться на це залізо: пам'ять 24 мегабайти, жорсткий диск 2 гігабайти, вбудований швидкісний модем, CD-ROM, інфрачервоний порт. — Здорово, а що ти на ньому робитимеш? - Що-що - в ігри грати!

— Вгадайте, що трапилось у мене на роботі? - Динозаври померли мільйон років тому?

— Ну, мені час, у мене побачення з Ендрією, ні, з Енжелою, ні, Ендрією... про Боже... — Енрія кричить, а в Енжели кішки. - Точно, дякую. То Джулія, я пішов.

Коли я п'яний, мене важко утримати в рамках дружби.

Кажіть голосніше! Нам же дуже погано чути, коли ви так шепочетесь!

- Ти що, відкрив столярну майстерню? — Ні, я вирішив зробити столик для листів, але потім передумав і вирішив. — Збудувати пошту?!

— Хто це тут кинув папірець? — Це я, мабуть. Записав дещо на листку, щоб не забути, а потім вирішив, що й так все запам'ятаю, і зім'яв листок... і вбити мене мало.