мислення

Живи поки що ти живий, друже...

Проблеми - це лише нерозпізнані можливості.

Коновалець узяв мене під свою опіку і частенько відвідував: ми вдвох тинялися містом. Одного разу він навіть повів мене на спектакль у Берлінську оперу, але загалом розваг у моєму житті там було не так уже й багато. Українська громада була дуже бідною, і про те, щоб дозволити собі якусь розкіш, не могло бути й мови. Якщо вас запрошували на чай, то цукор прийнято було приносити із собою.

Як і всі мрійники, я плутаю розчарування з істиною.

Пам'ятати — це все одно, що розуміти, а чим більше розумієш, тим більше бачиш доброго.

Сумна і в той же час щаслива доля людства в тому і полягає, щоб без кінця вимірювати відстані від того місця, де ми знаходимося, до того, де хочемо бути.

Я намагався зрозуміти хоч що-небудь... Я намагався зловити ноту на вістря розірваної струни, намагався прочитати поему, написану десять років тому на піску перед прибоєм і тому досконалу. Намагався... Потім мене спитали: що ти знайшов? І я показав жменю попелу на долоні. Це був час.

А я без музики не можу. Не знаю, що робила б без неї. Іноді я ніби завертаюсь у неї, як у уявний плащ.

— …Хороші ваші вірші, скажіть самі? - Жахливі! – раптом сміливо та відверто промовив Іван. - Не пишіть більше! - попросив прийшов благаюче. – Обіцяю та клянусь! – урочисто промовив Іван.

Будь обережним, коли про щось просиш Бога. Тому що можеш отримати.