мислення

Якось ти прокинешся і відчуєш, що твоє серце і душа більше не належать тобі. Від тебе залишиться лише порожня оболонка, легка хмаринка, швидкий передсвітанковий сон, невиразний спогад про щось забуте. (І одного разу ти прокинешся, і зрозумієш, що твої душа і серце зникли. І ти станеш порожнім лушпанням, тихим пошепком, не сильнішим за сни, що снилося, або спогади про щось забуте.)

... інваліди – непросто дивні тварини, яких можна з цікавістю розглядати; і, тим більше, не варто ховатися від їхніх поглядів у відповідь.

Хай живе розумовий процес!

Для того щоб бачити, очі не потрібні.

Живи поки що ти живий, друже...

Проблеми - це лише нерозпізнані можливості.

Коновалець узяв мене під свою опіку і частенько відвідував: ми вдвох тинялися містом. Одного разу він навіть повів мене на спектакль у Берлінську оперу, але загалом розваг у моєму житті там було не так уже й багато. Українська громада була дуже бідною, і про те, щоб дозволити собі якусь розкіш, не могло бути й мови. Якщо вас запрошували на чай, то цукор прийнято було приносити із собою.

Як і всі мрійники, я плутаю розчарування з істиною.

Пам'ятати — це все одно, що розуміти, а чим більше розумієш, тим більше бачиш доброго.

Сумна і в той же час щаслива доля людства в тому і полягає, щоб без кінця вимірювати відстані від того місця, де ми знаходимося, до того, де хочемо бути.