мислення

Містер Андерсон, із поверненням. Нам вас не вистачало.

Великодушна людина повинна мати кілька недоліків, щоб не засмучувати своїх друзів.

Людині потрібне горе, гнів, страх, розпач, біль, голод. Негативні емоції вдосконалюють рід людський, адаптують, загартовують.

Деякі думають, що варто тільки обізвати всіх дурнями, щоб уславитися розумним.

Настане час зрозуміти - зрозумієш.

... ми ніколи не маємо чіткого уявлення про людину, яку любимо. Інакше ми б, мабуть, не так легко закохувалися. У мене є підозра, що його Джун насправді не існує, — у сенсі він сам її створив, з порожньої раковини.

Ми усвідомлюємо значення свого голосу лише коли мовчимо.

Цієї зими, навіть якщо ми укутаємося, холодна байдужість змусить промерзнути до кісток.

Ймовірно, всі бояться смерті, але набагато більше це роблять ті, хто все життя вдавав і виконував якийсь обов'язок, хто повністю підкорявся потребам і вимогам інших людей.

Поки навколо сяє листопад, вітер колихає золоту річку. На це листя страшно наступати, а більше нікуди. Ще встигнемо перезимувати і в бруд втоптати безневинність білого снігу. А страшно як — коханих зраджувати, а більше нема кого. Весна прозора. Шовк - її вбрання. Клянися, що розлучаємося не навічно. Страшнішого немає — надію втратити, а більше нічого. Дозріло літо, як заборонений плід, і яскраво-червоне світло сліпить очі під віками. Молитися страшно. Богу – не зрозуміє. А більше нема кому.