мислення

Іноді ти кажеш, просто щоб не було тиші.

Там, у Франції, я звик дивитися як вмирають люди, але не звик до виду вмираючих коней, вони важко вмирають.

Не можна знайти спокійне, тихе місце - немає його на світі. Іноді подумаєш — а може, є, але, поки ти туди дістанешся, хтось прокрадеться перед тобою і напише паскудство прямо перед твоїм носом. Перевірте самі. Мені іноді здається — ось я помру, потраплю на цвинтар, поставлять наді мною пам'ятник, напишуть«Холден Колфілд», і рік народження і рік смерті, а під усім цим хтось подряпає паскудство. Впевнений, що так воно й буде.

Не важливо, чим ти займаєшся. Важливо те, як ти це робиш — у порозумінні із собою, зі своїм власним баченням, вкладаючи душу.

Брови Горана здавались такими дикими і зарослими, як лісисті схили Карпат, такими звалювалися і колючими, що якщо придивитися, не рівну годину побачиш серед волосків хижі вовчі зграї, зруйновані замки і горбатих циганок, що збирають хмиз.

Тут, Землі, немає ні добра, ні зла в чистому вигляді. Навіть у найкращого з людей можуть виникнути злі помисли, чесна людина здатна зробити низький вчинок. Так і зі злом: немає на світі лиходія, позбавленого частки чесноти. Не той лиходій, хто творить зло, радіючи про власне благо. Такій людині завжди знайдеться виправдання. Моя кішка, коли голодна, полює на мишей. Чи це означає, що вона погана? Я так не думаю, і кішка так не думає, але, тримаю парі, миші дотримуються з цього приводу дещо іншої думки. Кожен убивця вважає свої дії необхідними та виправданими. Вся справа у сприйнятті. Так буває завжди: переможець не сумнівається у своїй правоті, а той, хто програв, упевнений, що з ним обійшлися несправедливо.

Ні, ти не злий. Але й не добрий. Ти байдужий. А це майже злий. Самої трішки не вистачає. Одного маленького кроку.

- Коли я кілька днів тому намагався сісти у вагон, у мене нічого не вийшло. - Треба було показати вагону, що ти сильніший, ось і все.

Люди, їхні принципи, їх кодекс — лише слова, забуті за першої небезпеки. Вони такі, які світ дозволяє їм бути. Я покажу тобі, коли погано ці цивілізовані люди зжеруть один одного. У цей останній момент проявляється сама сутність людини.

Минуле не має значення, сьогодні — ось що важливе.