мислення

Цієї зими, навіть якщо ми укутаємося, холодна байдужість змусить промерзнути до кісток.

Ймовірно, всі бояться смерті, але набагато більше це роблять ті, хто все життя вдавав і виконував якийсь обов'язок, хто повністю підкорявся потребам і вимогам інших людей.

Поки навколо сяє листопад, вітер колихає золоту річку. На це листя страшно наступати, а більше нікуди. Ще встигнемо перезимувати і в бруд втоптати безневинність білого снігу. А страшно як — коханих зраджувати, а більше нема кого. Весна прозора. Шовк - її вбрання. Клянися, що розлучаємося не навічно. Страшнішого немає — надію втратити, а більше нічого. Дозріло літо, як заборонений плід, і яскраво-червоне світло сліпить очі під віками. Молитися страшно. Богу – не зрозуміє. А більше нема кому.

Кажуть, що всі дороги мають кінець, але іноді кінець схожий на початок, навіть якщо ти пройшов дуже довгий шлях.

... Рідко, рідше, ніж ранньою весною - грозу, доводиться бачити людей з повною свідомістю своєї людської гідності, мирних, але непоступливих, мужніх, але пішли далеко у своїй свідомості від первісних форм життя.

У кімнаті твоїй чистота і порядок, але душа твоя брудна, як стайня.

Цукровий діабет вчить людину виживати, Хакане.

Непогано, Джоне, дуже непогано. Щоправда, ти упустив майже все важливе, але тим не менше.

Але зовсім і не потрібно бути особливо неприємним, щоб нагнати на людину тугу, - хороша людина теж може зіпсувати настрій.

Перше правило дипломатії – зупинись, поки ти попереду.