почуття

Він був готовий все терпіти, все вибачити — він був закоханий.

– Тоді розкажи мені про рай… який він? – Рай – це хлопець у хатині на дереві, хлопець із холодними руками та гарячим серцем.

Не приймай усе близько до серця, бо серце не витримає.

— У вас це серйозно? — Серйозно, як серцевий напад.

Навіщо жити? Щоб заробляти, витрачати, розчаровуватись у друзях та коханих, а потім померти? І кому це треба?

О, Беатриче, знову щасливий я, Живу я в передчутті побачення, Хочу губами пити твоє дихання, О Беатриче, любов моя!

Деякі любовні історії схожі не на епічні романи, а на короткі оповідання, але це не означає, що кохання в них менше.

Те, що бачать очі — не має значення, те, що бачить серце — не знає умовностей.

І мама розповідає, як дівчина обвела на стіні тінь коханого – щоб у неї хоч щось залишилося від їхнього кохання. Пам'ять про останні миті, коли вони були разом.

А у дитинстві все по—іншому. І бійки закінчуються лише сльозами, і фарби чистішими і яскравішими, і кохання може бути тільки однією і назавжди...