правда

Більшість людей не любить довго злитися. Їм здається, що гнів поглинає та руйнує їх, тому вони відпускають його та забувають образи. Але деякі з нас нічого не забувають і нікого не вибачають. Ми щодня точимо свої сокири, вони завжди напоготові. Благання про пощаду нам однаково що льодяники, хрусткі на зубах. Кажуть, важко постійно тягати із собою вантаж образ. Добре, що ми такі сильні.

Важко бути чесним, особливо із собою.

Справа про зниклого кролика, що світиться. У НАТО переполох.

Тепер усе, що він думає — це завтрашній день.

— Не хочу, щоб вся школа знала, що я позбавила цноти молодшого брата Олени. — Ага, позбавила, і потім продовжувала позбавляти кілька разів на день.

Літературні критики – це кактуси, у них одні колючки, а письменники – птахи, у них лише пір'я.

Невже при насильстві над совістю не втрачається цнотливість?

... прибирання будинку - справа дивна: вона ніколи не закінчується. Відмінний спосіб зупинити жінку.

Хотілося б мені мати пульт від життя, щоб відмотати все назад.

Натовп не любить дві категорії людей: улюбленців долі та невдах.