Щоденники вампіра

Деймон має рису. Він ніколи не злиться. Він зводить рахунки. (У цьому весь Деймон. Він не сердиться, він... просто мститься.)

— То який план? - Розділяй і володарюй. Для початку потрібно відвернути їх чимось блондинистим.

- Я тебе поцілував. - Я знаю. Я була там.

Якщо ти не закриєш свій рот, то наступне, що з нього вилетить - твої зуби.

— Скільки йому потрібно, щоб прийти до тями? — Пару днів… плюс мінус… — Але ж пару днів минуло. — Значить, плюс.

Я знаю, що ти хочеш припинити це. Захистити її. Але ти молодий і не бачиш того, що я бачу. Справа не тільки в тому, що поряд з нею він стає кращим. Це так... Але й він також змінює її. Деймон кидає їй виклик. Дивує її. Примушує замислюватися про своє життя. Про переконання. Стефан інший — його кохання чисте. І він завжди буде добрим заради неї. А Деймон - або найкраще в її житті, або найгірше.

Я люблю тебе, Олено! Я люблю тебе так сильно, що навіть не можу зробити нічого егоїстичного. Чому ти цього не розумієш?

Давай до діла: я вбив тебе, ти хочеш помсти. Вставай у чергу!

— Ну, дослідження Ізабел про Містік Фолс... У ньому дуже багато переказів та легенд. Я тоді думав, що більшість із них — вигадка. - Ага, як та прикольна історія про вампірів.

— Я з тобою нікуди не піду, ти мене намагався вбити! — Так, а ти мене взагалі вбив!