правда

— Вони гадають, що ти якийсь Бог. Той, хто повстав із мертвих. - Я не Бог. — Я знаю. Я бачив твій член. Що ти за Бог із таким маленьким членом?

Не будемо, однак, надто спокушатися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона мститься. Кожна з цих перемог має, щоправда, насамперед ті наслідки, куди ми розраховували, але у другу і третю чергу зовсім інші, непередбачені наслідки, які часто знищують значення перших.

Пам'ять — дивна художниця: вона підновлює фарби життя і стирає сірі відтінки, зберігаючи лише найяскравіші кольори та виразні силуети.

— Ви хоч розумієте, наскільки серйозні ці звинувачення? — Я прикутий до столу кайданками. Так, я розумію.

Деякі свідомо вибирають таку долю: вони, як шалені, прагнуть, щоб вид за вікном змінювався щотижня, щомісяця, щороку, але з віком починають усвідомлювати, що лише колекціонують нікчемні дороги і непотрібні міста, не більш ґрунтовні, ніж кіношні декорації. і проводжають очима людей-манекенів, які миготять у вітринах за вікном повільного нічного поїзда.

Правду кажучи, наші пращури стільки дров наламали, що далі нікуди. Подивіться тільки, з чим вони залишили нас — війни, розорена планета. Схоже, їм було начхати, як житимуть люди після них.

— Невже світ населений лише тиграми та крокодилами? — Так, але тільки двоногі тигри і крокодили куди небезпечніші за всіх інших.

Слово честі, справа в мені, чи людство, озброївшись релігією, отруєне забобонами, збожеволіло від ненависті і страху, і справді мчить прямо в середньовіччя?

Я приміряла на себе ситуацію, ситуація не лізла. Пора худнути.

- А в мене горло. - Горло? - Горло! - І голова. - І голова. - Без мізків. - Без мізків.