Яка ти нехитра! Ні в мові, ні в очах Ні фальші. Ти серця тягнеш не красою, Але кожному милий твій голос, образ твій, Царицею ти дивишся в пастушем уборі.
Більше дзвонити не було кому. Я стояв з телефонною трубкою посеред величезного міста, десять мільйонів людей тинялися навколо мене, і зовсім нема з ким поговорити.
А хіба так не буває? Стоїть у лісі сосна, немов вежа незламна, можна подумати, століття простоїть, а стукнеш її гарненько обухом, і в середині виявиться одне дупло. І труха сиплеться. Так і з тевтонською могутністю.