вічність

Земля – єдине, що має цінність. Єдине, що вічне. Заради неї варто боротися. Заради неї варто навіть померти.

Ось небо зглянулося — і сніг Глушить тріскучого життя біг, Несе свою чарівність... Він в'ється, стелиться, шарудить, Він тихий, вічний і старовинний...

За такі вірші треба бити по морді свічниками.

Вона не знала, кохання це чи ні, але всім своїм серцем і душею відчувала одне: що найбільше на світі їй хочеться сховатись у нього в кишені і вічно сидіти там у спокої та безпеці.

Можна вибрати безсмертя, можна вибрати людяність. Але вибір потрібно робити самостійно.

Поезія здатна давати втіху неспокійному духу і звеличувати розум, викликаючи думки про вічність.

Основне правило реклами та вічного прокляття: якщо ти продав душу дияволу, авторське право залишається за ним.

Я надто добре знав, що всяка любов хоче бути вічною, а в цьому її одвічна мука. Немає нічого сталого. Нічого.

Є люди такі скупі, начебто вони збиралися жити вічно, і такі марнотратні, начебто збиралися померти завтра.

Всяке кохання хоче бути вічним. У цьому і полягає його вічне страждання.