життя

Залишати те, що ще можна захищати, завжди неприємно.

Просто навколишній світ дуже часто підтверджує дивне правило: чим давати речам об'єктивну оцінку, краще сприймати їх як тобі зручно — і наблизишся до справжнього розуміння цих речей.

Я не комуніст, я просто людина, і думаю, що мені зрозуміла реакція будь-якої іншої людини. Комуністи такі ж люди, як ми. Якщо вони втрачають руку і ногу, то страждають так само, як і ми, і вмирають вони так само, як ми. Мати комуніста така сама жінка, як і кожна мати. Коли вона отримує трагічну звістку про загибель свого сина, вона плаче, як плачуть інші матері. Щоб зрозуміти її, мені не потрібно бути комуністом.

Бувають такі стани, коли спиш повністю, крім твоєї частини, яка усвідомлює, що не спить.

Ось так ми і живемо зараз, кожен сам собою, зі своїм життям.

Ми завжди прагнемо кращого. Забивши два голи, зазвичай відчуваємо, що здатні на більше, що ми маємо забити третій. Це і є перфекціонізм - те, що рухає до успіху в житті.

— Отже, всі монстри з жахів, про які я чув, вони є реальними? — Годзілла тільки в кіно!

Народилися на самоті і помремо на самоті. Найголовніше, щоб друзів було багато.

Боїться той, кому є що втрачати.

Ніщо так не тішить людину, як заздрість інших людей.