життя

Усі ми намагаємось втекти... Але не виходить.

- О Боже! — Такої ілюзії щодо себе в мене поки що немає. Мій комплекс рятівника носить дещо інший характер.

Я роблю так тому, що в наш час усякий зброд вбирається як принци, і добрий смак вимагає від принців, щоб вони відрізняли себе, одягаючись як усякий зброд.

Рабство - найтяжче з усіх нещасть.

Хочете дізнатися, як я втратила цноту? Я теж.

Що за нудна річ це життя! І як вона марна! Щоранку вставати, одягати черевики, голитися, говорити зі сторонніми людьми, дивитися на стрілки годинника, який постійно повертається на те місце, де вони тисячу разів вже були. Є. Є шматки трупів; є померлі фрукти; навіть гірше - розкладаються; зривати такі красиві фрукти, щоб пропускати їх через наш організм. Ковтати мертвину, поки самі не станемо мерцями. Створювати, а потім руйнувати створене для того, щоб на його місці будувати щось нове. Все в житті умовно і не має особливої ​​цінності.

Ти ж повернулася з однієї з двох причин: або помста, або я.

Я не можу втекти звідси не тому, що високо, а тому, що тікати мені нема куди.

Якщо потрібно щось зробити, краще діяти швидше, ніж жити у страху перед дією.

Смерть не є зло. - Ти спитаєш, що вона таке? — Єдине, що весь рід людський рівноправний.