звір

- Дякую, Паша! З мене коньяк! — Ти, Женько, це... краще хоч би одного пілота живим візьми. Якщо, звісно, ​​тобі вони зустрінуться. Ну, бува, розумієш? — Е-е-е... Паша, розумієш, яке діло... їхні звірі дикі злопали. Обох. — Звіри, кажеш. Гаразд, тоді коньяк.

Я вірив тобі як самому собі. Я заради тебе всім пожертвував. Я брехав, щоб тебе захистити. Я заслужив на пояснення.

Нас б’ють без сентиментів. Але знаєш, це — добре. І чим більше будуть бити і знущатися — тим краще. Ні один народ не пережив того, що тепер переживає Україна, але й нікому це так не йшло на користь, як іде українцеві. Це перетворить лінивого українського вола на хижого звіра, як побачить, що хтось знову протягає до нього лапу — не буде ждати, поки треба буде оборонятися, а сам буде нападати.

Той, хто робить з себе звіра позбавляється від болю бути людиною.

Людина поза суспільством — або Бог, або звір.