Буває, часом сліпну від краси. Спиняюсь, не тямлю, що воно за диво, — оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься — Україна. Така краса, висока і нетлінна,
Кожен влаштований по-своєму, і немає людини, що була би закінченим лиходієм. Немає й таких, хто сполучив би в собі всі гідності: красу, стриманість, розум, смак і вірність. Кожен гарний по-своєму, і важко сказати, хто ж дійсно краще.
Останні коментарі