Еріх Марія Ремарк

…в'язні стояли голими. Кожен із них був людиною. Але вони давно забули про це.

На світі немає нічого нещадного за кохання ; втратиш свободу почуттів — втратиш і того, кому приносиш їх у жертву. Зрікаючись від себе, разом потрапляєш у залежність. Усі ніжні, лагідні бажання – обман та пастка. Необхідно завжди бути напоготові, іншого не дано.

Мені хотілося мати щось, що могло б підтримати мене, — подумав він. — Але я не знав іншого: маючи це, стаєш вразливим подвійно.

Почуття не мають відношення до правди.

Чим більше дрібниць вважаєш везінням, тим частіше тобі щастить.

Хороша пам'ять – основа дружби та загибель кохання.

Коли рано—вранці Гем, гуляючи вулицями, вдивлялася в обличчя зустрічних, вона незмінно виявляла саме цю, одну—єдину рису — байдужість, лише зрідка оживлену страхом запізнитися або тьмяним відблиском гарного настрою.

Зима пробуджує апетит. Поки на вулицях лежить сніг, шоколадне тістечко — найкращі ліки.

Хіба вітер запрєш? Чим він стане? Затхлим повітрям.

Кому не щастить, той, і в носі колупаючи, зламає палець.