Чорний обеліск (Der schwarze Obelisk)

Тільки якщо остаточно розлучишся з людиною, починаєш по-справжньому цікавитися тим, що її стосується. Такий один із парадоксів кохання.

Справа в тому, що людина не тільки споконвічно бреше, вона також споконвічно вірить у добро, красу і досконалість і бачить їх навіть там, де їх зовсім немає або вони існують лише в зачатку.

Любов не сумна, а тільки приносить сум, тому що вона неможлива і утримати її не можна.

— Що ти розумієш у жінок? — Нічого. Вона посміхається. — І не намагайся зрозуміти їх, хлопче. Так краще.

Хіба вітер запрєш? Чим він стане? Затхлим повітрям.

Тільки ідіоти завжди кажуть, що вони не ідіоти. А їм заперечувати безглуздо.

Не мудруй над тим, що можна зробити дуже просто!

Музика теж приховує. Більше ніж слова.

Кохати — це значить хотіти передати далі те, що сам не можеш утримати.

Коли людина відмовляється від чогось, то їй не обов’язково бути в програші.