Фредерік Бакман

Самотність – як голод: ти не помічаєш, як ти зголоднів, доки не почнеш їсти.

Так буває, що, опинившись у вирі життя, забуваєш, як все починалося, а коли народжується дитина, раптом здається неможливим уявити, що ти колись любив когось ще.

Нехай із тобою нічого не станеться. Нема про що я. Нехай із тобою станеться все! І нехай воно буде чудовим!