Френсіс Скотт Фіцджеральд

Не знаю, чого тут було більше — безтурботності чи недомислу. Вони були безтурботними істотами, Том і Дезі, вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші, свою всепоглинаючу безтурботність або ще щось, на чому тримався їхній союз, надаючи іншим прибирати за ними.

Що тобі гірше, то краще треба тримати себе в руках.

З першим осіннім холодком життя розпочнеться спочатку.

Господар потис мені руку і пішов від мене. Все було в тому саду честю честю: плавальний басейн, зелений мох ціною два долари за дюйм, гарні люди з сімейства котячих. Вони розважалися та пили… А мене не помічали. Жодна душа. Я розмовляв із п'ятьма чи шістьма — не відповідають. Так тривало годину і дві, а потім я схопився з стільця і ​​припустив звідти божевільною риссю. Повернувся до готелю, отримав з рук портьє адресований мені лист — і тоді лише відчув, що я знову людина, а не порожнеча.

Коли люди так багато себе віддають стороннім, чи це не знак, що їм уже менше потрібно один від одного?

Невмілий водій доти в безпеці, доки йому не потрапить назустріч інший невмілий водій.

Можливо, загадковість і є той таємний вир, що мерехтить у самих глибинах кожної жіночої душі.

— Мені тридцять років, — сказав я. — Я п'ять років як вийшов із того віку, коли можна брехати собі і називати це чесністю.

Багато людей схильні перебільшувати ставлення до себе інших – чомусь їм здається, що вони у кожного викликають складну гаму симпатій і антипатій.

Мною володіло молоде жіноче марнославство, що черпає силу з піднесених міркувань типу«Я не гірше, ніж вона».