Френсіс Скотт Фіцджеральд

Письменник – це менше, ніж людська особина. Або, якщо він талановитий, це купа розрізнених особин, незважаючи на всі їхні потуги злитися в одну. Сюди ж я відношу акторів: вони так зворушливо намагаються не дивитись у дзеркала, прямо відвертаються від дзеркал і ловлять своє відображення в нікелі шандалів.

— Ви нікуди не придатний водій, — розсердився я. – Не можете бути обережнішими, так не беріться керувати машиною. – Я обережна. — Як би не так. – Ну, інші обережні, – безтурботно зауважила вона. – А це тут до чого? — Вони поступатимуться мені дорогою. Для зіткнення потрібні двоє. — А раптом вам трапиться хтось такий же необережний, як ви самі? — Сподіваюся, що не трапиться, — сказала вона. – Терпіти не можу необережних людей. Ось чому ви мені подобаєтеся.

Багато людей схильні перебільшувати ставлення до себе інших – чомусь їм здається, що вони у кожного викликають складну гаму симпатій і антипатій.

Мною володіло молоде жіноче марнославство, що черпає силу з піднесених міркувань типу«Я не гірше, ніж вона».

Виходило, що жорстоким потрібно; найсимпатичніші люди жорстокі стосовно самих себе.

... настала неділя — попереду двадцять чотири чарівні години, кожна хвилина манить таємною обіцянкою, в кожній миті таяться численні можливості. І немає нічого недосяжного, все тільки починається.

Вона не знала, кохання це чи ні, але всім своїм серцем і душею відчувала одне: що найбільше на світі їй хочеться сховатись у нього в кишені і вічно сидіти там у спокої та безпеці.

Краса та любов не вічні, я знаю. І від смутку не втекти. Напевно, всяке велике щастя трохи сумне. Краса — це пахощі троянд, а троянди в'януть.

Я завжди вважав, що краще бути провінційним гострим підливом, ніж рідким столичним супчиком.

На початку і наприкінці життя люди тягнуться притулитися — до материнських грудей — до милосердної обителі. Де можна припасти, прилягти, коли ти нікому вже не потрібен, і пустити собі кулю у скроню.