Макс Фрай

На війні як на війні, чи знаєте: краще бути живим параноїком, ніж мерцем, який чекав від життя лише приємних несподіванок... Одним словом, я не люблю сюрпризи. Зате вони мене просто люблять.

Мій рай має бути мінливий. В умовах вічності одноманітне блаженство — безглузде катування.

Капучіно – це закоханість. Спочатку терпко, потім солодко і легко, а на перевірку - все те ж життя. Але моменти, коли солодко і терпко, найкращі. До речі, завжди можна просто з'їсти пінку і не пити, але це мало кому спадає на думку. Мабуть, справа таки у поєднанні.

Будь-яке велике кохання має закінчуватися трагічно, це ж класика.

Треба, мабуть, частіше хвалитися дитячими подвигами. А то живеш як дурень, дорослішаєш і забуваєш, що насправді ти великий герой, якому море по коліно.

... я взагалі люблю їхати, тому що, не виїхавши з одного міста, досить важко приїхати в інше, а приїжджати мені подобається найбільше на світі.

Це тільки збоку здається, що людині має бути приємно, коли за неї хтось турбується.

У фіналі нашої розмови я вкотре порадувався, що не вмію вбивати силою думки на відстані.

Будь- які двері, як її не латай, назавжди залишаться дверима, поки стоїть будинок.

Життя будь -якої людини - дзеркальне відображення її уявлень про неї.